Це було не так давно, навіть, скоріше - недавно! За вікном йшов дощ, справжній осінній дощ, а я, сидячи на дивані з чашкою гарячого чаю, спіймала себе на думці, що, не дивлячись на дощ і хмуре небо, мені чомусь добре і не має тієї незрозумілої, і такої гнітючої печалі… я б, навіть, сказала - всеохоплюючої і сірої-сірої… печалі… Натомість, я відчуваю непорушний спокій, блаженну гармонію і впевненість у тому, що все, нарешті, буде добре!!! …погляд такий відсутній, наче спрямований на споглядання картин прекрасного майбуття і посмішка, щаслива-щаслива, не сходить з вуст… І тоді - я зрозуміла, що я таки люблю осінь!!! Але моє, дещо прагматичне, друге «Я» підкинуло їжі для роздумів: «За що ж її любити - за плаксиве небо, вічну багнюку і мокрі ноги(після яких, до речі, застуда!!!)???» Так, звісно, раціональне зерно у словах   цього сноба присутнє, але все ж таки - за що ми любимо осінь? І, взагалі, чим нам припадають до душі і весна, і літо, і зима??? … відповідь на це питання, мені здається, я знала завжди… але не одна година пішла на те, щоб цю відповідь відтворити у словах, хоча б приблизних до справжнього змісту… Отже, осінь… я люблю її за ось такі моменти, коли здається, що людство посварилось із пані Погодою, а ти сидиш вдома сам… на дивані… загорнутий у теплу ковдру… маленькими і розміреними ковточками насолоджуєшся гарячою кавою, або чаєм… читаєш гарну книжку… в такий момент - ти один у цьому великому, залитому дощем світі… і тобі так добре, тобі ніхто не потрібен, ти не хочеш порушувати цю прекрасну годину самотності… ти знаєш, що тут і зараз є - тільки ти, кава і книжка… і, навіть, звук на мобільному давно вимкнутий… Ще люблю осінь за те, що - коли до горла підступає ком невиразного і незрозумілого, але такого поглинаючого суму, біля тебе завжди опиняються друзі(галасливі, спокійні, заклопотані - всі такі різні)… ти відволікаєшся від того суму, причин якого, навіть, не розумієш… і той зрадницький ком тікає якомога далі від твоїх веселих очей і дзвінкого сміху… Що ж стосується весни… то це - моя найулюбленіша пора року і справа, навіть, не в тім, що в мене весною День народження! Весна - це, взагалі, дещо настільки глобальне, у хорошому сенсі, що просто перевертає, ставить з ніг на голову твоє життя… і ти розумієш, що ти живеш… ти наче прокидаєшся… життя набирає стрімких обертів… і ти, ніби зі скелі у воду, з головою стрибаєш у весну, намагаючись встигнути все, бо зимою багато «проспав». А ще - весна пахне інакше, точніше - не має нічого, що пахло б так як весна… і цей запах ти відрізняєш одразу, і не можливо його сплутати… він, мабуть, весь просякнутий ендорфінами, бо як тільки його почув - все!!! Ти вже - весняна пташка, тобі хочеться співати, танцювати, розважатися і радіти весні!!! … і, чомусь, зовсім не багатьом приходить у голову думка, що після цієї чудової весни - сесія… і половина літа, проведена під рідним деканатом, а «найщасливіші» взагалі отримають шанс здобути іншу спеціальність, або зовсім новенькі кирзові чоботи… Щодо літа, то літо є - літо!!! Тепло, зелено, заквітчано… все, просто, дуже добре… найбільший кайф літа у тому, що можна довго спати; пізно лягати, або - взагалі, не лягати(на пари ж не треба!!!); можна гуляти по місту аж до самого ранку, не боячись бути, знайденою двірником, крижаною химерою; в особливо жаркий день можна бігати навколо фонтана, як у дитинстві; можна безцеремонно впасти на зелений газон прямо посеред Набережної і, з вдоволеною пикою, пити полуничний йогурт; можна втекти з набридлого міста і подорожувати країною(вона ж бо, велика і вся з пам’ятних місць ), або піти у гори, або поїхати до степу, де найяскравіші зорі і найблакитніше небо… Літо дає силу-силенну варіантів і тут вже все залежить від фантазії… Про зиму скажу лише те, що це - святкова пора і найцікавіше у цьому - не саме свято, а підготовка до нього і його очікування… коли ти живеш у передчутті чогось нового, чогось незвичайного чи надзвичайного, а потім - б’ють куранти… і, чуда не стається… і ти радієш тому, що вже не маленька дитина і не плачеш через те, що - Дід Мороз(хай йому трясця!) замість цуцика приніс нову куклу Барбі(вже восьму!!!!!)… Ще зимою чарівні ночі - все навкруг виблискує і мороз рипить попід ногами… на цьому, мабуть і вичерпується моя любов до зими, бо ще в дитинстві мене бісили санчата, що самі догори не підіймаються, і колючі в’язані шарфи, що старанно намотувались на пів обличчя … Так, кожна пора унікальна і неповторна!!! Кожна з них несе нові відчуття і незабутні враження, і я безмежно вдячна долі, що маю змогу ними насолоджуватись!!! І ще я дякую Богу за те, що цей світ не зовсім потонув у одноманітності!!!

Осень пришла...
И не столько в погоде,
Сколько в душе отразилась она...
Поникшие плечи, потупленный взгляд...
Я потерялась, спустилась во мрак.
И в сегодняшнем дне не могу я найти,
Казалось, давно обретенный, ответ,
Средь желтого листья, на мокром асфальте,
Кем-то забытый, но мной оживленный...
И, вот, теперь я его потеряла,
Где-то оставила и не подобрала.
Возможно, случайно, без умысла злого,
А может - хотела и сделала это...
Я снова ошиблась, вошла в ту же воду...
И снова я плачу, и снова погода
Мне в унисон поливает дорогу...
И желтые листья на мокром асфальте,
И свет фонарей в обреченном молчаньи...
Не знаю, чего я хочу больше -
Снова найтись, чтоб было как раньше...
Или хочу на совсем потеряться,
Уйти в летний мир и всегда улыбаться,
Не помнить о листьях и мокром асфальте,
Про осень не знать и не слышать глухое молчанье... 

Я решила почаще сюда заходить,буду кидать сюда свои стихи.

Опубликовано с мобильного портала ljmob.ru

Давно меня здесь не было.Да жаль и повод не веселый,в каком-то смысле.Друг у меня в армию уходит в понедельник,а сегодня провожали.Грустно как-то,знаю это всего лишь на год,но все же...

Опубликовано с мобильного портала ljmob.ru

 Почему жизнь так несправедлива? Неужели в мире нет ничего способного все изменить?Как много риторических вопросов,убивающих желание жить!Надеюсь на одно- я в этом мире чтобы принести пользу людям,иначе зачем я тогда существую?!

Привет!Я-лох!Умудрилась заболеть в июле ангиной!Была я седня на 'караоке на майдане'!Жуть такая,шо капец!Народу до фига,все потные,липкие,вонючие,на ноги наступают!Вообщем ушла я оттуда как тока пришла!А лимиты там скока!Это ж-хавайся в жито!Не день,а...

Н-да,денек сегодня был еще тот!Наконец-то сдала сессию,отработаю практику и вот она родимая стипендия и отдых!Я на море еду!Ура!А еще я седня в парке Глобы гуляла с братом.Ела сладкую вату,как в детстве-такие счастливые воспоминания!Ладно,иду спать,споки!

Ура!Я купила новый телефон и магу писать с него в жж!А-а-а!Ура!

Не страшно когда отвергают твою любовь,и когда отвергают твою дружбу, тоже можна пережить. Но когда ненависть остается без взаимности, ты осознаешь, какое ты ничтожество!!!!!!!!!!!!